Examen: як увечері озирнутися на день разом із Богом

Англія, близько 1770 року. Дівчинка-підліток із містечка Маклсфілд прочитала в побожній книжці, що на суді діла кожного зважать: якщо добрих більше, ніж поганих, шлях до раю відкритий, а якщо навпаки — чекай осуду. Вона вирішила чесно перевірити себе цим правилом¹. «Тож я завела маленький зошит, куди з великою щирістю записувала кожен добрий і поганий вчинок, і водночас молилася Богові, щоб Він показав мені, чи на шляху я до раю, чи ні»². До заліку йшли і слухняність старшим, і молитви, і богослужіння. Заради ще одного доброго вчинку вона часом пропускала ігри й розваги, лишаючись удома читати матері, а то й цілими днями постила — і все одно погане переважало¹. Але вона знову обіцяла собі стати кращою і далі вела рахунок¹ — аж поки якось на танцях не дістала з кишені хусточку, а разом із нею не випав і зошит: «його знайшли, і вся компанія з нього сміялася»². Від сорому вона покинула свій метод¹. Дівчинку звали Гестер Енн Роу; згодом, уже як Гестер Роджерс, вона стане відомою методистською письменницею³.

Examen (латиною буквально «язичок терезів», а звідси «випробування»)⁴ — коротка молитва, у якій людина разом із Богом озирається на прожитий день. Її описав Ігнатій Лойола в «Духовних вправах»; українською її часто називають іспитом сумління, а простіше — вечірнім оглядом дня. Вистачить кількох хвилин: ірландські єзуїти на своєму сайті Sacred Space кажуть про п’ять–десять⁵. Це не сповідь: сповідь — таїнство, перед яким католики теж досліджують сумління, а examen — щоденна особиста молитва⁶. І не щоденник: записувати нічого не обов’язково.

У Ігнатія в цій молитві п’ять кроків: подякувати, попросити світла, пройти день, попросити прощення і з Божою допомогою постановити виправитися. Це не обов’язковий шаблон і не бухгалтерія на кшталт зошита Гестер: кроки можна скоротити, а головне — що на свій день ви дивитеся не самі.

Поранений, який прислухався до своїх думок

У травні 1521 року під час оборони Памплони гарматне ядро розтрощило ногу баскському шляхтичеві Іньїго Лойолі — майбутньому Ігнатію. Одужував він довго; лицарських романів у замку не знайшлося, і йому принесли життя Христа та житія святих. Він помітив, що мрії про славу залишають по собі порожнечу, а думки про святих — радість і мир⁷. Так він навчився прислухатися до сліду, який залишають у душі думки, — examen і є таким прислуханням, тільки до всього дня.

Пізніше разом із шістьма товаришами Ігнатій заснував орден єзуїтів — Товариство Ісуса. Згодом Товариство стало найбільшим чоловічим католицьким орденом; єзуїти відомі школами й університетами, а з XVI століття — місіями по всьому світу⁸. Examen Ігнатій зробив для своїх братів обов’язковим двічі на день, опівдні й увечері, і єзуїти моляться так досі⁹.

У «Духовних вправах» Ігнатій починає загальний іспит сумління не з гріхів. «Перший пункт — подякувати Богові, Господеві нашому, за отримані благодіяння»¹⁰. Лише потім — «просити благодаті пізнати свої гріхи й вигнати їх»¹⁰. Світла тут просять у Бога, а не видобувають самоїдством. Так молився і псалмоспівець: «Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої. І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності» (Пс 138:23–24)¹¹.

Третій пункт — «вимагати від своєї душі звіту від тієї години, коли ми встали, до теперішнього іспиту, година за годиною або відтинок за відтинком»¹⁰: про думки, слова й діла. Четвертий — «просити в Бога, Господа нашого, прощення за провини»¹⁰. П’ятий — «з Його благодаттю постановити виправитися»¹⁰. І «Отче наш».

Рахувати Ігнатій теж умів. Проти однієї обраної вади в нього є «частковий іспит». Удень, після обіду, треба спершу попросити в Бога благодаті пригадати, скільки разів упав саме в цю ваду, і виправитися; потім пройти час від ранку година за годиною й поставити на лінії по крапці за кожен такий випадок, а наприкінці знову постановити виправитися до наступного іспиту¹². Після вечері — другий такий іспит, на другій лінії¹². Підрахунок тут — частина молитви, а загальний іспит Ігнатій починав із подяки. А Гестер перевіряла себе за чужим правилом: хотіла за перевагою добрих учинків зрозуміти, чи є в неї надія на спасіння¹.

Запитання авви Дорофея

Задовго до Ігнатія, у VI столітті, у монастирі поблизу Гази жив авва Дорофей. Його повчання вплинули на ченців і Сходу, і Заходу¹³. Він переказує правило, яке залишили отці: двічі на добу підбивати підсумок — увечері озирнутися на минулий день, уранці — на минулу ніч, а в чому згрішив, у тому каятися перед Богом¹⁴. Запитання в нього напрочуд буденні: чи не зачепив я брата, чи не осудив його, побачивши за роботою, чи не нарікав на келаря — ченця, що відав припасами, — коли той мені відмовив, чи не бурчав через несмачну їжу¹⁴.

Себе він не вигороджує. Невдовзі після важкої хвороби його поставили приймати в монастирі мандрівників: вечорами він сидів із гостями, потім прислуговував погоничам верблюдів, а вночі його знову будили¹⁴. Чернець, що будив братію на нічну службу, приходив його піднімати, а він, знесилений, бурмотів крізь сон, що зараз прийде, — і знову провалювався в сон, а потім мучився, що спізнився. Вихід він знайшов простий: попросив одного брата будити його, а іншого — стежити, щоб він не дрімав у храмі. Цих двох він шанував як людей, через яких Бог вів його до спасіння¹⁴. Його огляд закінчився не самобичуванням, а проханням про допомогу.

Швидких змін Дорофей не обіцяє: хто так перевіряє себе, кається і намагається виправитися, той замість дев’яти провин зробить вісім — потроху, з Божою допомогою¹⁴.

«Бідне моє серце»

Що робити, якщо під час огляду дня згадалося погане? Франциск Сальський, єпископ Женеви й автор «Вступу до побожного життя»¹⁵, радив себе не лаяти. Його листи й книжки цитує французький священник Жозеф Тіссо в книжці «Мистецтво обертати свої падіння на користь». Сальський застерігає від жорстокої лайки на власне серце¹⁶. А треба так: «Ну що ж, бідне моє серце, ось ми й упали в ту саму яму, якої так твердо вирішили уникнути. Ах! підведімося й покиньмо її назавжди»¹⁷. Жінці, яка скаржилася, що досі болісно переносить образи, він відповідав: «Але, люба моя доню, чого стосується це „досі“? Чи багато таких ворогів ви вже здолали?»¹⁸ І радив: «Задовольняйтеся тим, що час від часу здобуваєте маленьку перемогу над своєю пристрастю-ворогом»¹⁸. І ще: «Ми не можемо ходити, не торкаючись землі. Не треба на ній лежати й валятися, але й думати про політ не треба: адже ми — маленькі курчата, у яких ще немає крил»¹⁸.

Ніч Джона Вулмана

Вечірній погляд звернений не лише назад. Джон Вулман — квакер і кравець із Нью-Джерсі, один із перших, хто виступив проти рабства¹⁹. Навесні 1772 року він шукав корабель до Англії. Його друг узяв місце в каюті корабля, що йшов до Лондона, а Вулмана, як він пише у «Щоденнику», тягнуло вниз, у спільне приміщення під палубою того самого судна²⁰. Оглянувши простору каюту, друзі спустилися вниз і вмостилися на скрині серед метушливих матросів; туди ж до них прийшов і власник судна²⁰. «Мої думки звернулися до Христа, небесного Порадника; я відчув, що моя власна воля скорилася, і серце моє сокрушилося перед Ним»²¹. Власник запропонував перейти до каюти, де спокійніше, але Вулман із легким серцем зійшов із корабля, так і не домовившись про місце²⁰.

Уночі, згадує він, «мій розум був у глибокому внутрішньому борінні перед Господом; Його рука допомоги явилася мені, коли я спав тієї ночі, і Його любов зміцнила моє серце»²¹. Уранці він прийшов до власника корабля й відкрив йому, що сумління не дозволяє йому плисти в каюті²⁰. Чим саме бентежила його каюта, у цих рядках Вулман не пояснює. Після цього він купив місце внизу, у спільному приміщенні під палубою²⁰. Удома він побув лише дві ночі, а прощався з рідними на світанку — і відчував, що Бог упокорює його. Друзів у Філадельфії тим часом тривожило інше: та частина судна, де він, найпевніше, мав жити, була вкрай незатишною²⁰. 1 травня 1772 року він піднявся на борт²⁰. «Коли я сів сам на лаву на палубі, я відчув переконливе свідчення того, що чиню не з власної волі, а під владою Хреста Христового»²¹. У записі від 7 травня він зазначає, що відтоді майже весь час штормило, пасажирів раз у раз нудило, а його, з милості Небесного Отця, морська хвороба оминула²⁰: «мої скорботи тепер іншого роду»²¹. У тому самому записі: «Сьогодні я маю за що бути дуже вдячним: я й далі відчуваю душевний спокій»²¹.

Це не examen і не огляд усього дня: Вулман розповідає про нічне боріння перед конкретним рішенням. Але рух схожий: помітити, де на душі немає спокою, принести це Богові й уранці зробити крок. Восени того самого року він захворів в Англії на віспу й помер у Йорку²².

Як спробувати сьогодні

Увечері, хоч на п’ять хвилин, згадайте щось одне конкретне, за що хочеться сказати «дякую». Попросіть: «Покажи мені цей день». Пригадайте людей і події дня. Запитайте себе, як Дорофей: кого я зачепив чи осудив? І, як Вулман: де на душі був спокій, а де тягар? Про погане говоріть із собою як Сальський, а не як прокурор, і просіть прощення. Виберіть один маленький крок на завтра; інколи це прохання про допомогу, як у Дорофея. Закінчіть «Отче наш» або своїми словами.

Записувати не обов’язково. Якщо хочеться, вистачить одного рядка, а як вести записи й перечитувати їх, розказано в статті «Молитовний щоденник». У православних схожий рух є у вечірніх молитвах — щоденне сповідання гріхів²³. Якщо ви молитеся за вечірнім правилом, examen не замінює його, а може стати поруч; як дібрати своє правило, ми розповідаємо в статті про молитовне правило. Пасток дві: перетворити вечір на бухгалтерію, як Гестер, або на безсонний допит себе. Якщо огляд дня щоразу приносить тривогу, скоротіть його до подяки й довіри та поговоріть зі священником або пастором. Якщо тривога нав’язлива, зверніться до фахівця.

Вечір у Lampada

У Lampada немає режиму examen і п’яти кроків, але вечірню розмову з Богом у ній почати можна. Мету молитви ви формулюєте самі, наприклад «Озирнутися на сьогоднішній день». Можна молитися без таймера. Навідні запитання залежать від мети й ваших відповідей; відповідати на них можна текстом або голосом, а можна й пропустити. Уривки Писання добираються за змістом. Нагадування можна поставити на вечір у потрібні дні.

Наприкінці застосунок ставить одне підсумкове запитання: що було головним у цій молитві, з чим хочеться звернутися до Бога. За бажанням можна записати підсумок в один-два рядки. Записи зберігаються в щоденнику на пристрої, де їх можна шукати. Але це не examen: підсумкове запитання стосується цієї молитви, а не всього дня. Немає ні списку подяк, ні підрахунку вад. Запитання застосунку — підказки для роздумів, а не духовний провід. Lampada допомагає виділити час для вечірньої молитви, а озирнутися на день ви можете по-своєму — хоч за Ігнатієм, хоч за Дорофеєм.

Гестер свій вихід знайшла не в новому зошиті. Восени 1774 року, після проповіді методиста²⁴, вона у відчаї благала: «Що мені робити? О, навчи мене, допоможи мені, бо я загину!»² І тоді їй на серце прийшли слова: кожну турботу можна покласти на Бога, бо Він піклується про нас¹. «Господи, невже Ти піклуєшся про мене!»² — а слідом сумнів: «Чи не надто це легкий шлях?»² Але Господь відповів їй: не бійся, тільки віруй¹. Вона описує раптове відчуття свободи, коли цілком віддала себе під опіку Христа, покладаючись лише на Нього у своєму спасінні¹. «Мої гріхи зникли; душа моя була щаслива»², — записала вона, і по щоках текли сльози радості¹. Мати вразилася тим, як змінилося її обличчя; слухаючи доньку, вона заплакала разом із нею, але майже нічого не сказала — так була здивована¹.

Вечір потрібен не для того, щоб звести баланс, а щоб віддати день Богові й лягти спати: «У повному спокої я ляжу й засну, бо тільки Ти, Господи, даєш мені жити в безпеці» (Пс 4:9)²⁵.

Часті запитання

Що таке examen?

Коротка молитва, у якій людина разом із Богом озирається на день. За Ігнатієм Лойолою, її перший пункт — «подякувати Богові, Господеві нашому, за отримані благодіяння»¹⁰, а далі прохання про світло, огляд дня, прощення і рішення з Божою допомогою.

Скільки часу це займає?

Кілька хвилин: ірландські єзуїти на сайті Sacred Space кажуть про п’ять–десять⁵. Ігнатій просив єзуїтів молитися так двічі на день — опівдні й наприкінці дня⁹.

Чи можна молитися examen некатоликам?

Назва і п’ять пунктів прийшли від єзуїтів, але вечірній погляд на день знають і інші християни. Авва Дорофей переказував правило отців: щовечора озиратися на те, як минув день¹⁴.

Що робити, якщо ввечері згадуються самі помилки?

Почати з подяки й говорити з собою лагідно. Франциск Сальський радив звертатися до себе так: «Ну що ж, бідне моє серце, ось ми й упали в яму»¹⁷. Якщо вечір усе одно перетворюється на тривожний допит, поговоріть зі священником, пастором або фахівцем.

Чи є в Lampada examen із підказками?

Готового examen із п’ятьма кроками немає. Можна поставити собі за мету «Озирнутися на день» і молитися з навідними запитаннями, які можна пропускати; наприкінці застосунок ставить підсумкове запитання про цю молитву.