Молитовне правило: що це, як вибрати своє і що робити, якщо не вдається

Єгипет, IV століття. У горах Ферме, на краю Скитської пустелі, живе близько п’ятисот подвижників¹. Один із них, Павло, цілком відданий безперестанній молитві: працею себе не обтяжує, а милостині бере рівно стільки, щоб мати що їсти¹. «Він мав триста визначених молитов; щодня набирав рівно стільки ж камінців, ховав їх за пояс і після кожної молитви викидав по одному»². Одного разу він приходить до старця Макарія на прізвисько Городянин і зізнається: «Отче, я у великій біді»².

Що його тривожить, Павло розповів лише після довгих умовлянь¹: в одному селі діва вже тридцять років живе як подвижниця¹. Йому розповіли, що вона їсть лише в суботу й неділю і щодня читає сімсот молитов¹. «Тому я й картаю себе, що більше трьохсот у мене не виходить»².

Палладій, який сам жив серед єгипетських ченців, записав цю історію в «Лавсаїку» близько 420 року³. Що відповів Макарій, розповімо наприкінці.

Молитовне правило — це «молитви, які людина прочитує регулярно, щодня»⁴. Його тривалість буває дуже різною — від кількох хвилин до кількох годин. Скільки молитися, залежить від духовного устрою людини, від того, наскільки вона вкорінена в молитві, і від того, скільки часу вона має⁵. Молитовне правило знають і православні, і греко-католики: Українська греко-католицька церква, перебуваючи в сопричасті з Папою Римським, зберігає візантійську літургійну традицію⁶. У православній традиції є коротке правило з ранкових і вечірніх молитов, наведене в молитовниках. А на дні крайньої втоми чи браку часу є найкоротше — правило Серафима Саровського: тричі «Отче наш», тричі «Богородице Діво» і один раз «Вірую»⁷. Головне в правилі — не обсяг, а міра за силами. Люди, яким не вдавалося дотримуватися свого правила, зрозуміли це на власному досвіді.

Коротке правило Серафима Саровського

«Отче наш» — молитва, якої навчив учнів Сам Христос (Мт 6:9–13)⁸:

Отче наш, Що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє! Нехай прийде Царство Твоє! Нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі! Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

«Богородице Діво, радуйся» складена з привітань, якими до Марії звернулися архангел Гавриїл і Єлизавета (Лк 1:28, 42)⁹:

Богородице Діво, радуйся, благодатна Маріє, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід лона Твого, бо Ти народила Спаса душ наших.

Символ віри («Вірую») довший — він є в кожному молитовнику.

Ритм ранку й вечора давній. Ще псалмоспівець писав: «Увечері, вранці й опівдні я бідкаюся й бентежуся, і Він чує мій голос» (Пс 54:18)¹⁰. Зверніть увагу: не «читаю бездоганно», а «бідкаюся й бентежуся». У правилі є місце і для втомленого, нерівного голосу.

Правило, яке не підійшло

У книжці «Про молитву» Іларіон (Алфеєв) згадує: прийнявши постриг у двадцять років, він запитав досвідченого духівника, яким має бути його правило⁵, і почув: «Ти мусиш щодня вичитувати ранкові й вечірні молитви, три канони й один акафіст»⁴. Канони й акафісти — форми церковних молитовних піснеспівів. Духівник продовжив: «Хоч би що сталося, навіть якщо ти дуже втомився, ти мусиш їх прочитати. І навіть якщо ти вичитаєш їх поспіхом і неуважно — не важливо»⁴.

«Я спробував. Не вдалося»⁴, — пише він. Слова, які він повторював день у день, швидко приїлися⁵. До того ж він годинами вистоював на богослужіннях, які його «духовно живили, насичували, окрилювали»⁴. На цьому тлі три канони й акафіст стали здаватися йому зайвим, непотрібним додатком⁵.

Тоді Іларіон знайшов іншу пораду — у Феофана Затворника, про якого ми розповідали в статті про молитву своїми словами: міряти правило «не кількістю молитов, а тим часом, який ми готові присвятити Богові»⁴. Скажімо, пів години вранці й увечері, але цілком віддані Богові⁵. А чим заповнити цей час, не так важливо: можна прочитати всі молитви, можна одну, а можна віддати цілий вечір Євангелію, Псалтирю чи власній молитві⁵. «Ця порада мені підійшла»⁴, — пише Іларіон.

Свій шлях він не видає за єдиний: «Я, втім, не виключаю, що для інших слушнішою виявиться порада, яку я отримав від духівника»⁴. А про мирян пише обережно: на його думку, їм може вистачити й п’яти хвилин уранці та ввечері — якщо молитися уважно й жити відповідно до молитви⁵.

Міра за силами

Задовго до цього те саме питання — скільки молитися — ставили оптинському старцеві Макарію. Він прожив в Оптиній пустині чверть століття, разом зі старцем Левом наставляв братію і тисячі прочан, а з Іваном Кірєєвським видавав переклади святих отців¹¹.

Одного разу в його обителі побувало подружжя, а повернувшись додому, дружина написала старцеві листа¹². В Оптиній вона знайшла спокій і розраду¹². А вдома її зустріли скорботи: вона гаряче, не без гніву, захищала чоловіка від звинувачень¹², а на молитві не могла зібрати думок, що розбігалися¹². І попросила старця призначити молитви на кожен день¹².

Макарій був такий слабкий, що не міг писати сам і диктував відповідь братові¹². Він відповів: спокій, знайдений в обителі, дав їй Господь¹², «але на життєвій ниві й у спілкуванні з людьми неможливо завжди перебувати в такому стані духу»¹³. А про розсіяність написав: «молитися без розсіяності — це справа досконалих»¹³. Лише після цього він перейшов до її прохання й чесно застеріг: «Не знаючи ваших домашніх стосунків, занять і сил, не можу точно сказати»¹³. А тоді, «якщо вам зручно», запропонував: ранкові й вечірні молитви, а коли вистачить часу — ще кафизму, тобто розділ Псалтиря, або хоча б її частину; канони Богородиці й Ангелові-охоронцеві; у суботу й неділю — акафісти, а в неділю ще по розділу з Апостола і Євангелія¹². І все це виконувати зі смиренням, «не думаючи, що „я добре роблю“, як думав фарисей»¹³. Це міра однієї жінки XIX століття, а не норма для всіх.

Священник Олександр Мень уклав свій «Практичний посібник з молитви» майже цілком із творів християнських учителів Сходу й Заходу¹⁴. Одна з порад там зовсім життєва: ранкові молитви — перш ніж братися до будь-яких справ, а як не вийшло, то хоч дорогою з дому. З вечірніми не варто тягнути до ночі, коли втома вже не дає зосередитися: краще прочитати їх до вечері або й раніше¹⁵.

Коли хочеться більшого

Буває й інша пастка — додавати й додавати. Ігумен Никон (Воробйов) знав, що таке справжні труднощі: 1933 року його заарештували й відправили до сибірських таборів¹⁶. 1944 року він став настоятелем Благовіщенської церкви в Козельську, жив на квартирі в черниць, і ті, хто знав його тоді, згадували, що він був неймовірно виснажений¹⁷.

Пізніше Никон розповідав, як разом із запопадливістю в служінні росло й інше: «І що краще, як мені здавалося, я служив, то більше десь у глибині зростала висока думка про себе»¹⁸. Після вечірніх молитов він почав класти сто земних поклонів з Ісусовою молитвою, часом до другої ночі, а вранці вставав близько четвертої, щоб до служби зробити ще сто¹⁷. «Ззовні це бачили черниці, — вони народ допитливий»¹⁸, — згадував він. «А Господь бачив, що я диявольську справу роблю, а не Божу»¹⁸.

Був у Козельську й інший пастир — отець Рафаїл, колишній оптинський чернець, який провів у таборах двадцять один рік, людина добра й молитовна. Між ними сталася сварка, і Никонові на якийсь час заборонили служити¹⁷. «І мене не те що якось нагородили, а зі священства вигнали»¹⁸, — казав він потім. Можна було б вирішити, що він постраждав «за якесь добродіяння, за свій подвиг»¹⁸. Але, за словами Никона, «Господь дав зрозуміти, що тут було бісівське діяння, що було марнославство й зарозумілість»¹⁸. А звучала ця зарозумілість так: «хоч уже й не молодий, скоро 55 років, роблю сто поклонів увечері, сто поклонів уранці — з увагою!»¹⁸ Згодом заборону зняли. Помирився Никон і з отцем Рафаїлом — листовно, і в своєму листі він брав провину на себе й каявся¹⁷.

Поклони самі по собі тут ні до чого: Никон говорить про марнославство, яке росло разом із його запопадливістю. А духовній доньці він згодом радив: «Встановіть собі невелике, доступне за вашими обставинами й силами, правило»¹⁹.

Трьома століттями раніше схожого листа отримав Ноель де Сіллері — мальтійський лицар і колишній посол, який зрікся світу й 1634 року став священником²⁰. Католицька черниця Жанна де Шанталь написала йому: сталося те, чого вона завжди боялася, — його підкосила велика ревність²¹. Але його самого тривожило інше: чи не потурає він собі, чи не дає волі малодушності²¹. Зовсім як Павло з його трьомастами молитвами.

Шанталь просила його заради Бога облишити такі думки: усі ці тривоги, що він робить мало, Богові куди менш до вподоби, ніж смиренна згода прийняти відпочинок для тіла й душі²¹. Богові потрібне тільки його серце, а не великі подвиги понад силу²¹. Не варто вичавлювати з тіла те, чого не вимагає навіть Бог: це Він дав йому слабке здоров’я і хоче, щоб його берегли²¹. Зараз Бог чекає від нього не напруженої праці розуму й волі, а спокою; досить і того, щоб інколи, без жодного зусилля, звернутися до Нього з любов’ю і згодою на Його волю²¹. А з чотирьох-п’яти годин, які він щодня проводив на колінах, вистачить однієї: чверть години після того, як устав, чверть перед месою, чверть після неї і коротка чверть увечері, щоб переглянути день. А ще — відпочивати й добре їсти, щоб повернути сили²¹.

Якщо правило не вдається

Тій жінці, що повернулася з Оптиної, Макарій наприкінці листа додав: «якщо ж чогось не виконаєте через якісь перешкоди або навіть через лінощі, аж ніяк не бентежтеся, не сумуйте й не занепадайте духом»¹³.

У листі 243 Макарій розглядає практичне запитання: як бути, коли канон чи акафіст доводиться перервати через утому або тому, що відволікають? Чи можна позначити місце, щоб дочитати згодом?²² Він відповів: «Можна й так зробити, можна й залишити, доповнивши нестачу смиренням, без збентеження, що не виконала з якоїсь причини»²³. Питала вона й про сорокаденну молитву з підрахунком молитов і поклонів: їй сказали, ніби після неї неодмінно отримаєш те, чого просиш²². Макарій зізнався, що про таке йому «ніде не траплялося читати в отцівських правилах і настановах»²³, а від себе нічого стверджувати не сміє; без опори на Святе Письмо чи отців іти за такою порадою небезпечно²². Господь велів просити, «але не сказав числа молитов про кожну справу»²³.

Отець Олександр Мень застерігав від іншої крайності: «Зовсім пропускати „правило“ небезпечно»²⁴. А от утома й розсіяність, за його словами, — не привід для збентеження⁷. Якщо слова приїлися, можна вчинити як Іларіон: інколи віддавати час правила Псалтирю, Євангелію або своїм словам. Якщо незрозуміла церковнослов’янська, Мень радить розібратися в ній ще до молитви — за готовим перекладом або переклавши молитви самому²⁵.

Правило існує для людини. Христос сказав про суботу: «Субота створена для людини, а не людина для Суботи» (Мк 2:27)²⁶.

Як вибрати своє правило

Почніть із того, що точно виконаєте: коротке правило з молитовника або п’ять хвилин уранці й увечері. Якщо підрахунок обтяжує, визначайте тривалість молитви. Підлаштуйте правило під дорогу, роботу, дітей і здоров’я. Перш ніж додавати, перевірте, чи вистачає сил і чи не спонукає вас бажання перевершити себе або інших. Переглядайте правило спокійно, з духівником, якщо він у вас є. Зірвалося — почніть знову, без самоїдства.

Правило й Lampada

Молитовника в Lampada немає: ні ранкових і вечірніх молитов, ні канонів, ні акафістів, ні правила Серафима. Правило читайте за своєю книжкою, а застосунок допоможе з рештою.

Якщо ви, як Іларіон, міряєте правило часом, виберіть тривалість молитви — від 1 до 120 хвилин — або моліться без таймера. Коли час мине, на екрані з’явиться: «Час закінчився. Можна продовжити». Після правила можна додати кілька хвилин своїми словами: назвати мету молитви одним реченням, відповісти на навідні запитання і, якщо ви дозволили її надсилати, отримати уривок Святого Письма за її змістом. Короткий підсумок залишиться в щоденнику на телефоні.

Нагадування налаштовуються за днями тижня й годинами: кілька разів на день і по-різному в будні й вихідні — як «увечері, вранці й опівдні» у псалмоспівця.

На головному екрані — вогник і сім крапок останнього тижня: у які дні ви молилися. Лічильника, який обнуляється після пропуску, немає: пропущений день — просто порожня крапка. Зважайте, що крапки бачать лише молитви в застосунку: правила, прочитаного за книжкою, вони не позначать. Лічильника молитов і поклонів у Lampada теж немає.

То що ж єгипетський старець Макарій відповів Павлові? «Шістдесят років я щодня читаю сто молитов, водночас власними руками заробляю собі на прожиття і приділяю братам стільки часу, скільки потрібно. І все ж мені ніколи не спадає на думку, що я недбалий»². І додав: «Якщо ж тобі, хоч ти й читаєш триста молитов, докоряє совість, то з цього випливає, що ти молишся без належної уваги або міг би молитися більше, ніж молишся насправді»². Важливо не те, скільки молиться інший, а те, чи уважно молитеся ви і чи до снаги вам ваше правило.

Часті запитання

Яке коротке молитовне правило підходить для початківців?

Коротке правило з ранкових і вечірніх молитов є в кожному молитовнику⁷. У дні крайньої втоми чи браку часу можна читати правило Серафима Саровського: тричі «Отче наш», тричі «Богородице Діво» і один раз «Вірую»⁷.

Яке молитовне правило підходить мирянам?

Іларіон (Алфеєв) вважає, що мирянинові може вистачити й п’яти хвилин уранці та ввечері, якщо молитися уважно⁵. Ігумен Никон радив невелике правило, «доступне за вашими обставинами й силами»¹⁹.