Молитва подяки своїми словами: як дякувати Богові, навіть коли важко

Осінь 1982 року, Нью-Йорк. Протоієрей Олександр Шмеман, який тридцять років говорив про віру на «Радіо Свобода» і двадцять років очолював Свято-Володимирську семінарію¹, лежить у лікарні й записує в щоденнику: «Дві пухлини, сотні „тестів“»². І тут же: «Писати про це нудно й довго»². Зате про інше — охоче: «Листи, квіти, відчуття чогось незаслуженого…»² За тиждень: «За вікном – дивовижний краєвид на Нью-Йорк»². «Вода, хмарочоси. І сонце, щодня сонце. Довкола любов і хвилювання.»² Наступного дня: «Сиджу в залитій сонцем палаті й чекаю, що буде, – рішення про лікування…»² Тут же він зазначає, що вчора йому дзвонили, а поруч були найрідніші³, — і записує два слова: «Майже щастя.»²

У цьому «майже» — уся чесність. Шмеман не вдає, що хвороба — це радість. Але він помічає листи, сонце у вікні, людей поруч — і називає їх.

Так і влаштована молитва подяки своїми словами. Не потрібні ні особливі слова, ні святковий настрій: досить назвати Богові щось конкретне, що ви отримали. «Дякую за дзвінок сестри. Дякую, що сьогодні боліло менше». Дякувати можна й у важкий час — не за біду, а посеред неї, — а можна й чесно сказати Богові, що вдячності зараз немає. Далі — четверо людей з дуже різними долями і те, як кожен із них дякував.

Побачити те, чого не помічав

1677 року шотландського пресвітеріанського проповідника Джеймса Фрейзера з Бреа за проповіді на заборонених зібраннях відправили на Басс-Рок — скелю посеред моря, де тримали в’язнів. Там він провів близько двох з половиною років, а згодом побував ще у двох в’язницях⁴. Шотландський пастор Девід Макінтайр у книжці «Потаємне життя молитви» згадує його як в’язня за Христа на Басс-Році⁵ і розповідає, що Фрейзер вирішив «шукати й записувати вияви Божої любові»⁶. Коли саме, Макінтайр не каже.

Що з цього вийшло, Фрейзер описав сам: «Спогади й серйозні роздуми про те, як Господь діяв у моєму житті — у справах душі й тіла, — про Його численні милості принесли мені дуже багато добра»⁶. Від цього він утвердився в певності, що Бог його любить, і сам полюбив Його⁵. «О… які джерела води відкрилися моїм очам, що раніше були приховані»⁶. «Навряд чи щось принесло мені більше користі, ніж це»⁶.

Ці джерела були в його житті й раніше — він їх просто не бачив. Вдячність тут починається не з почуття, а з уваги. А увагу можна тренувати: зупинитися й запитати себе, що доброго було сьогодні.

Дякувати за людей

Френсісу Есбері було двадцять шість, коли 1771 року він вирушив з Англії до Америки проповідувати. Згодом він став одним із перших методистських єпископів там і все життя їздив верхи — в середньому по шість тисяч миль на рік⁷. Навесні 1774 року в Меріленді він так тяжко хворів, що вже не сподівався довго прожити, та й не прагнув цього⁸: «Та хай буде життя чи смерть, хай буде воля Господня!»⁹ Хвороба кілька днів майже не давала йому проповідувати, але того дня трохи відпустила. Капітан Вебб, який мав проповідувати, не зміг прийти, і Есбері, щоб люди не пішли ні з чим, вирушив замість нього. Після проповіді йому стало так зле, що довелося одразу лягти в ліжко⁸.

У неділю, 3 квітня, ще зовсім хворий, він спробував проповідувати⁸: «Як важко мовчати тому, хто прагне спасіння душ!»⁹ І в тому ж записі: «Вдячність спонукає мене визнати Боже провидіння і доброту моїх друзів»⁹. Люди, на яких лягли головні клопоти про нього, виявили, за його словами, «незвичайну турботу, ніжність і співчуття»⁹. І одразу — молитва в одне речення: «Хай Господь винагородить їхню працю і діло любові!»⁹ Через три дні він пише, що вдень і вночі його мучать сильні дрижаки й гарячка⁸. Вдячність не стала чекати одужання.

Мабуть, це найпростіша молитва подяки: назвати людей, які були до вас добрі, і попросити для них добра в Бога. А потім подякувати й їм самим.

Коли вдячності не відчуваєш

Джон Ньютон замолоду був капітаном невільницьких суден, а після навернення став англіканським священником і написав гімн «Amazing Grace»¹⁰. У збірці його листів «Кардифонія» є лист від 10 жовтня 1777 року. Ньютон пише його, щойно повернувшись із лікарні, де провідував хвору знайому¹¹. «У цих сумних стінах у мене завжди падає дух»¹², — зізнається він другові, у якого болять очі й спина¹¹. Ньютон згадує, що рівно рік тому лежав під ножем хірурга, і дякує Богові, що зважився на операцію і щасливо її переніс¹¹. «Словом, причин для вдячності в мене стільки, що я не можу їх злічити»¹² — їх більше, ніж волосин на голові¹¹. Але тут же зізнається, що сам вдячності не відчуває: «І все ж, на жаль, — яка холодність, нечутливість і невдячність!»¹²

Ньютон не вдає, ніби його серце палає вдячністю. І ще одне зізнання: «Я міг би скаржитися не менше за вас; але не бачу користі в скаргах, хіба що скаржитися Тому, Хто може мені допомогти.»¹² Скарга Богові вдячності не ворог — вона теж частина розмови.

Наприкінці листа Ньютон, колишній моряк, говорить про Спасителя, Який може допомогти й спасти до кінця¹¹, і додає: «там я хочу кинути якір — і вам бажаю того ж»¹². А останній рядок листа — слова псалма: «Сподівайся на Бога, бо ти ще славитимеш Його.»¹² У Новому перекладі українською цей вірш звучить так: «Чому ти сумуєш, душе моя, і чому журишся в мені? Сподівайся на Бога, адже я ще прославлятиму Його – мого Спасителя!» (Пс 41:6)¹³. Псалмоспівець не каже, що смуток минув. Він звертається до власної душі й обіцяє, що ще славитиме Бога. Так теж можна молитися.

Дарунки звичайного дня

Задовго до хвороби, у лютому 1977 року, в перші дні Великого посту, Шмеман пише в щоденнику: «Як пристрасно хочеться тиші, зосередженості, внутрішнього миру.»¹⁴ Та не минуло й трьох годин після повернення додому, як телефон дзвонив уже разів десять¹⁵. Наступного дня він згадує, звідки повернувся, — півтора дня в доньки Ані¹⁶ — «у затишку, світлі її родини, її дому»¹⁴ — і те, як «після прощеної вечірні ми йшли через замети додому»¹⁴ (прощена вечірня — вечірня служба з чином прощення перед Великим постом): «Усе разом: сніг, освітлений поодинокими ліхтарями, освітлені вікна дому, маленька Олександра, як кулька, на цьому снігу.»¹⁴ «Усе це дарунки Божі»¹⁴, — пише він. І уточнює: «Ніщо з цього не Бог, усе це від Нього і тому про Нього.»¹⁴

Для молитви подяки не потрібно нічого великого. Сніг, світло у вікнах, дитина поруч — уже привід заговорити з Тим, від Кого все це.

Як подякувати Богові своїми словами

• Назвіть щось конкретне, а не «дякую за все». Допомагають запитання: хто сьогодні був до мене добрий? Що звичайне виявилося подарунком — світло, дзвінок, теплий чай? Що ще вчора здавалося само собою зрозумілим?
• Почніть із людей, як Есбері: «Дякую за Н. Винагороди його за доброту». Той, за кого ви помолилися, може й сам почути ваше «дякую».
• Якщо болить, скажіть спершу про біль. Дякувати за біду не потрібно. Можна знайти, за що дякувати навіть посеред біди, — а можна сьогодні тільки поскаржитися Тому, Хто може допомогти.
• Якщо вдячності немає, скажіть і це. У Ньютона причин було не злічити, а серце лишалося холодним. А якщо зараз більше тривоги, ніж вдячності, прочитайте про молитву в тривозі.
• Іноді записуйте помічене добро, як Фрейзер, а згодом спробуйте повернутися до цих записів. Як вести такі записи, ми розповіли в статті про молитовний щоденник. Якщо вдячність — лише одна з тем вашої молитви, загляньте в статтю про що молитися.

Наприклад, так: «Господи, дякую за сьогоднішній мамин дзвінок і за те, що спина боліла менше. На роботі було важко — Ти знаєш, допоможи мені. І дякую, що Ти поруч».

Вдячність — не обов’язок сяяти. Вона не повинна заглушати біль, ні свій, ні чужий: «іншим ще гірше» — погана розрада. І вона не замінює допомоги, лікаря й відпочинку.

Молитва подяки в Lampada

Спробувати це сьогодні можна в Lampada. Перед молитвою ви одним реченням називаєте її тему: серед прикладів є «Подякувати Богові», а можна написати своє — «Дякую за цей день» або «Подякувати за маму». Таймер можна вимкнути. Навідні запитання — лише підказки: їх можна пропустити, а відповідати можна текстом або голосом. Якщо ви дозволили надсилати тему, на вкладці «Цитата» з’явиться уривок Писання, дібраний за її змістом.

Наприкінці можна записати підсумок в один-два рядки. Молитва збережеться в щоденнику на телефоні, а пошук за словами допоможе згодом знайти свої подяки й згадати, за що ви дякували. Нагадування про молитву можна поставити на вибрані дні й час. Списку чи лічильника подяк і готових текстів молитов у застосунку немає — слова лишаються вашими.

Останній запис у щоденнику Шмеман зробив 1 червня 1983 року: «Вісім місяців – не писав сюди ані слова. І не тому, що не було чого сказати: ніколи, мабуть, не було стільки думок, і запитань, і вражень.»² Мовчав він тому, що «весь час боявся тієї висоти, на яку підняла мене моя хвороба, боявся „випасти“ з неї»². Далі — про найближчу людину: «Присутність активна – Л. Я думаю, якби не вона зі мною, не було б цих – здебільшого мирних і глибоких – восьми місяців.»² Льяною він називав у щоденнику дружину, Ульяну Сергіївну¹⁶. А закінчив запис переліком: «Три приїзди Андрія. Три приїзди Сергія. Приїзди Ткачуків… Яке це все було щастя!»² Андрій — його брат, Сергій — син¹⁶. У передмові до «Щоденників» Сергій напише: через пів року, 13 грудня 1983 року, отець Олександр помер удома, серед близьких¹⁶. Перелічити, хто приїздив, і здивуватися — це теж подяка Богові своїми словами.

Часті запитання

Чи треба дякувати Богові за хворобу чи біду?

Не обов’язково за саму біду. Можна дякувати посеред неї. Есбері в хворобі дякував за друзів, які його доглядали⁸, а Шмеман у лікарні помічав листи, квіти й сонце³. Якщо зараз дякувати не виходить, чесно скажіть Богові про біль.

Що робити, якщо не відчуваю вдячності?

Сказати про це Богові. Джон Ньютон перелічував причини дякувати й тут же визнавав, що холодний і нечутливий¹¹. Вдячність — це ще й увага: Фрейзер навмисно вирішив «шукати й записувати вияви Божої любові»⁶.

Як коротко подякувати Богові своїми словами?

Назвати одне конкретне: «Дякую за…» Френсіс Есбері вмістив молитву за друзів в одне речення: «Хай Господь винагородить їхню працю і діло любові!»⁹

Чим молитва подяки відрізняється від щоденника вдячності?

Щоденник — запис для себе, молитва — звернення до Бога. Але одне допомагає іншому: Фрейзер писав, що згадувати Божі милості й роздумувати над ними було для нього дуже корисно⁵.